Голодомор 1932–1933 років — одна з найтрагічніших і найболючіших сторінок історії України. Осмислення цієї трагедії є особливо важливим сьогодні, коли українське суспільство продовжує боротьбу за свободу та власну ідентичність. Тематична бесіда «Пам’ятаємо! Знаємо! Відчуваємо!», проведена у листопаді до роковин Голодомору, актуалізувала питання історичної пам’яті, політики геноциду та психологічних наслідків колективної травми. Захід продемонстрував необхідність говорити про минуле, щоб не допустити повторення подібних трагедій.
Бесіду для здобувачів ОПП «Практична психологія» та «Навігація та управління морськими суднами» провела доцент кафедри психології, кандидат філософських наук Дар’я Погрібна, яка звернула увагу на комплекс причин Голодомору: фактичних та ментальних. Серед фактичних причин було названо потребу радянського керівництва у збільшенні продажу зерна за кордон для фінансування індустріалізації, а також надмірне посилення планів хлібозаготівель у 1931–1932 роках. Проте ключову роль, як підкреслила викладач, відіграв саме умисел, тобто прагнення здійснити геноцид українців — народу, який залишався носієм національної свідомості та опору радянській тоталітарній системі.
Дар’я Погрібна детально зупинилася на актах радянської влади, що стали механізмами виконання злочину. Одним із ключових став сумнозвісний закон від 7 серпня 1932 року — «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності», відомий у народі як «закон про п’ять колосків», який передбачав від 10 років ув’язнення до розстрілу за найменшу «крадіжку» колгоспної власності, навіть за кілька колосків зерна.
Особливу увагу приділено постановам про «чорні дошки», зокрема постанові ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 року, яка запроваджувала повну блокаду сіл, що не виконали плани хлібозаготівель. Такі населені пункти оточувалися військами, їм забороняли торгівлю, доставку товарів, виїзд мешканців та конфісковували все продовольство. Це прирікало цілі громади на гарантовану смерть.
Викладач також розповіла про постанови Політбюро, що незаконно збільшували плани хлібозаготівель, вилучали «насіннєві фонди», забороняли будь-яку допомогу голодуючим. Здобувачі почули про діяльність надзвичайних загонів із вилучення зерна, які працювали за прямими вказівками Сталіна та союзного керівництва. Окремо було зазначено, що саме в Україні в 1932–1933 роках діяли найжорсткіші хлібозаготівельні норми у всьому СРСР.
Наприкінці зустрічі Дар’я Погрібна розповіла про кримінальний процес 2006 року, під час якого Голодомор 1932–1933 років було юридично визнано геноцидом українського народу. Хоча процес мав характер post mortem, були названі організатори Голодомору, серед яких: Йосип Сталін, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар, Мендель Хатаєвич.
Здобувачам було зачитано їхні прямі цитати, які демонструють навмисний характер політики знищення українського селянства. Наприклад, слова Хатаєвича: «Немає голоду — є лише недобросовісні селяни», або вислів Кагановича про необхідність «зламати опір українського куркуля та націоналіста будь-якою ціною». Ці свідчення переконливо демонструють, що Голодомор був не випадковістю, а цілеспрямованим актом геноциду.
Під час бесіди здобувачі отримали можливість глибше зрозуміти масштаби трагедії, причини її виникнення та механізми її реалізації. Вони дізналися про документи та рішення, які формували політику нищення, а також про психологічні наслідки колективної травми, яка продовжує впливати на українське суспільство. Для майбутніх психологів та фахівців морської галузі цей захід став важливим кроком до формування критичного мислення, уміння працювати з історичними джерелами та емпатійного ставлення до національної пам’яті.
Підсумком зустрічі стало усвідомлення здобувачами важливості збереження пам’яті про Голодомор та розуміння того, що історія повинна вчити, попереджати і виховувати відповідальність перед минулим та майбутнім.
Кафедра психології та соціально-гуманітарних дисциплін дякує доценту Дар’ї Погрібній за глибоку, змістовну та емоційно значущу бесіду, що сприяла формуванню історичної свідомості та патріотичної позиції здобувачів.